Сообщений в теме: 90

[Igor]

да  с таблицы и цифр, откуда ж еще может быть вывод? 

Для обжалования действий субъекта властных полномочий судебный сбор тоже составляет 551 грн.

Но... большая категория дел по правилам административного судопроизводства рассматривается Днепропетровским окружным административным судом.

Т.е. 551 грн. это только судебный сбор, а еще поездки в Днепр, услуги юристов... сомневаюсь что ты будешь что-то обжаловать.

Я уже молчу про то, что если на тебя наложили штраф в 500 грн  будешь ли ты только судебный сбор оплачивать в 551 грн.? 

 

  Ну так раньше было так же. Когда судился с городским ГАИ пришлось несколько раз ездить в Петриковский суд, потом за свои деньги курьером доставлять в ГАИ приглашение явиться на второе заседание (первое они проигнорировали) и т.д.  По итогу вышло так же как штраф и в два раза дороже той таксы что они готовы были взять на месте. 

[Богдан]

  Ну так раньше было так же. Когда судился с городским ГАИ пришлось несколько раз ездить в Петриковский суд, потом за свои деньги курьером доставлять в ГАИ приглашение явиться на второе заседание (первое они проигнорировали) и т.д.  По итогу вышло так же как штраф и в два раза дороже той таксы что они готовы были взять на месте. 

раньше было так, да ни так.

Раньше действовала норма КУпАП и ты не платил госпошлину за подачу административного иска.

Т.е. иск был халявным и ты мог его подать через почту..... расходы бы вышли тебе в 10 грн.

транспортные расходы- это сопутствующие расходы.

Теперь, только за то, чтобы ПОДАТЬ иск, ты должен заплатить почти 600 гривок.

 

ПС: чтобы тебе было более понятно, сейчас ты можешь обратиться с заявление в ЖЭК, полицию и т.д. бесплатно.

Теперь представь, что рассмотрение ЛЮБОЙ твоей заявы будет стоять 551 грн.

[Евгений В]

ЕСПЧ подтвердил право увольнять с работы за переписки в Facebook

Прецедент создан - инженер на работе переписывался с братом и девушкой, его уволили и Суд подтвердил, что работодатель имел на это право
Европейский суд по правам человека отклонил иск румынского инженера об его увольнении за размещение личных сообщений на своей странице в социальной сети Facebook в рабочее время, передает Deutsche Welle.
Судьи Малой палаты ЕСПЧ отмечают, что работодатель имеет право проверять, выполняли ли сотрудники на рабочем месте свои служебные обязанности и не использовали ли компьютер в личных целях.
Проверка страницы в социальной сети может считаться вмешательством в личную жизнь, но судьи ЕСПЧ считают, что в данном случае проверка оправдана.
Румынского инженера уволили в 2007 году. Работодатель проверил его страницу в Facebook и узнал, что тот использовал компьютер для того, чтобы переписываться со своим братом и девушкой о состоянии здоровья и личной жизни.

[Ваш_Юрист]

Наш юридический офис оказывает квалифицированную правовую и юридическую помощь, любые виды юридических услуг в Днепродзержинске и Днепропетровской области.

 

Профессиональные консультации наших юристов помогут не только избежать сложнейших жизненных ситуаций, защитить ваши интересы и обеспечить права, но и сохранить ваше время. Мы всегда готовы оказать вам любую юридическую помощь и предложить выход из самых непростых ситуаций.

 

Мы предоставляем профессиональные юридические услуги, которые будут квалифицированными, своевременными и экономически эффективными, в рамках в следующих категориях дел:

- гражданское право (наследство, защита чести, достоинства и деловой репутации, взыскание долгов);

- семейное право (расторжение брака, раздел имущества, взыскание алиментов, лишение родительских прав, усыновление);

- жилищное право (договоры найма и аренды, возмещение ущерба, признание права собственности, ведение дел по выселение и переселение);

- административное право (административные правонарушения, ДТП, споры с органами государственной власти, контролирующими и правоохранительными органами);

- правовая помощь в исполнительном производстве;

- хозяйственное право (хозяйственные договоры, правовое сопровождение предприятий, досудебное урегулирование хозяйственных споров);

- земельное право (досудебное урегулирование споров в области земельных правоотношений, консультирование по вопросам земельного права);

- налоговое право (споры с органами Государственной налоговой службы и их должностными лицами, касающиеся начисления и уплаты налогов и сборов);

- трудовое, социальное и пенсионное право (взыскание заработной платы, социальных выплат, восстановление на работе, составление документов по трудовым правоотношениям);

- информационное право, защита СМИ и свободы слова, авторское право;

- представительство интересов в суде, правоохранительных органах, органах и учреждениях государственной власти, местного самоуправления и юридических лиц;

- оказание правовой помощи при обращении в Европейский Суд по правам человека;

- абонентское юридическое обслуживание;

- составление процессуальных документов.

 

Наш юридический офис специализируется на предоставлении правовой помощи и юридических услуг для переселенцев из Донецкой и Луганской областей, которые временно проживают на территории Днепропетровской области, а также жителям зоны АТО.

 

Мы знаем, что нашим гражданам приходится сталкиваться со всеми «прелестями» государственной бюрократической машины, несовершенством законодательства, сложными и затратными процедурами регистрации, поставки на учет, получения положенных социальных выплат.

Мы поможем вам в процедуре восстановления утраченных документов, оформления наследства, регистрации (перерегистрации), восстановлении вашего бизнеса, получении административных и социальных услуг, социальных выплат, обжаловании действий органов Пенсионного фонда и социальной защиты, защита прав и интересов в суде, с максимальной эффективностью, быстрыми сроками исполнения и доступной стоимостью.

 

Контакты:

телефоны: 050 3632736; 050 9198115; 093 0242267;

адрес: 51931, Днепропетровская область, г. Днепродзержинск, ул. Республиканская, д. 9-а, офис 300;

Е-mail: voronn_igor@mail.ru

ICQ  277 505 464

[Ваш_Юрист]

Предоставляем консультации наших юристов на форуме, по любым интересующим Вас вопросам.

[Богдан]

Товарищ юрист, у меня к вам вопрос: если от меня уходит жена, она должна две недели отработать?

[Елена гарустович]

Товарищ юрист, у меня к вам вопрос: если от меня уходит жена, она должна две недели отработать?

а до этого она на тебя работала?     мало платил раз уходит))

[Богдан]

Правова позиція, яка висловлена Верховним Судом України в постанові від 2 грудня 2015 року у справі
№ 6-1707цс15

Пред'явлення вимоги про повне дострокове погашення заборгованості за кредитом є зміною строку виконання зобов'язання та зумовлює перебіг позовної давності.

Пред'явивши вимогу про повне дострокове погашення заборгованості за кредитом, сплати відсотків за користування кредитом та пені, кредитор відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України змінив строк виконання основного зобов'язання, а тому перебіг позовної давності за вимогами банку про повернення кредиту та платежів за ним почався з наступного дня, зазначеного кредитором у вимозі про дострокове повернення кредиту як кінцевий строк виконання її умов.

У зв'язку з невиконанням вимоги від 26 серпня 2009 року банк звернувся у листопаді 2009 року до суду із відповідними вимогами до боржника та поручителя, проте ухвалою суду позов залишено без розгляду за заявою позивача. Повторно банк звернувся до суду у лютому 2014 року, проте з урахуванням того, що залишення позову без розгляду не зупиняє перебігу позовної давності, а погашення боргу за кредитним договором відбулося в рамках ліквідаційної процедури за рахунок продажу ліквідатором майна боржника, що не свідчить про визнання боргу відповідачем та не перериває перебігу позовної давності, суд першої інстанції правильно застосував норми статей 264, 267 ЦК України та обґрунтовано відмовив банку в задоволенні позову.

[Ваш_Юрист]

Впервые в Украине переселенка через суд доказала факт переселения из-за агрессии РФ

Решение суда под спойлером

 

Ссылка на решение http://www.reyestr.c...Review/53913044

 

Скрытый текст

Справа №752/17481/15-ц

Провадження № 2-о/752/305/15

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

24.11.2015 року Голосіївський районний суд міста Києва

у складі головуючого по справі судді - Шкірай М.І.

за участю секретаря - Безверхої Н.В.

за участю представника заявника - ОСОБА_1

розглянувши в судовому засіданні цивільну справу за заявою ОСОБА_2, заінтересовані особи - Міністерство соціальної політики України та Російська Федерація про встановлення факту, що має юридичне значення суд, -

Встановив

ОСОБА_2 звернулася до суду із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, зокрема що вимушене її переселення, в жовтні 2014 року з тимчасово окупованої частини території Луганської області, Україна, відбулося внаслідок збройної агресії Російської Федерації.

Заявник мотивує свої вимоги тим, що вона народилася ІНФОРМАЦІЯ_6 року в сел. Яйцове, Солігалічського району, Костромської області та була зареєстрована в АДРЕСА_2. На даний час вона пенсіонер, а до виходу на пенсію працювала на цегляному заводі «Фагот». До 10.06.2014 року фактично проживала в квартирі, що знаходиться у її власності в АДРЕСА_1

З 10 червня 2014 року вона переїхала проживати до місця своєї реєстрації, а саме АДРЕСА_2 через проблеми зі здоров'ям її матері, ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2 з метою догляду за нею.

Зазначає, що починаючи з кінця лютого 2014 року війська Російської Федерації, у військовій формі без розпізнавальних знаків, почали окупацію Кримського півострова, в результаті чого 21 березня 2014 року владою Російської Федерації було прийнято Федеральний конституційний закон «О принятии в Российскую Федерацию Республики Крым и образовании в составе Российской Федерации новых субъектов - Республики Крым и города федерального значения Севастополя».

Після незаконної анексії Кримського півострова, в квітні 2014 року Російська Федерація почала другу фазу збройної агресії проти України, під час якої контрольовані, керовані і фінансовані спецслужбами Російської Федерації озброєні бандитські формування проголосили створення "Донецької народної республіки" (7 квітня 2014 року) та "Луганської народної республіки" (27 квітня 2014 року).

11 травня 2014 р. на окупованій території Донецької і Луганської області відбувся референдум щодо самовизначення в Луганському та Донецькому регіонах з погано прихованою метою відокремлення та проголошення так званих «Луганської Народної Республіки» та «Донецької Народної Республіки», однак сам референдум так і не був визнаний, як Україною, так і міжнародною спільнотою.

Як підсумок, Україною, за наслідками військової агресії Російської Федерації, прийнято Постанову Верховної Ради України від 17 березня 2015 року № 254-VIII «Про визнання окремих районів, міст, селищ і сіл Донецької та Луганської областей тимчасово окупованими територіями» якою визнано тимчасово окупованими територіями окремі райони, міста, селища і села Донецької та Луганської областей.

В результаті збройної агресії Російської Федерації, наслідком якої стала окупація частини території Луганської області, Україна, ОСОБА_2 втратила належну їй на праві власності квартиру АДРЕСА_1, з усіма матеріальними цінностями, що в ній знаходилися. Під впливом російської пропаганди з нею припинили спілкування знайомі та друзі, їй фактично довелося жити у «внутрішній еміграції», спілкуючись лише з певним колом людей, які поділяли її проукраїнські погляди. Зазначає, шо вона щодня відчувала постійну загрозу для життя та здоров?я, та, проживши під таким моральним та психологічним тиском в окупації, вимушена була залишити рідний край та переїхати до Києва в листопаді 2014 року аби мати елементарну змогу жити, не турбуючись про свою безпеку.

Після переїзду до м. Києва ОСОБА_2 була зареєстрована за адресою АДРЕСА_3. Вважає, що через окупацію частини Луганської області Російською Федерацією, вона фактично була позбавлена не лише рідного дому, матеріального забезпечення, а й звичного середовища існування, вільного спілкування з рідними, друзями.

Після переїзду ОСОБА_2 в порядку, передбаченому ст. 6 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» від 20 жовтня 2014 року №1706-VII, отримала довідку, якою підтверджено факт її прибуття до м. Київ на вимушене тимчасове проживання. Зважаючи на те, що в отриманій нею довідці Управління соціального захисту населення Голосіївської районної в м. Києві державної адміністрації № 3001002380 від 19.11.2014 року, посвідчується лише факт її вимушеного переселення з Луганська до м. Києва і не встановлює факту причини такого переселення заявниця вважає за необхідне звернутися до суду для встановлення факту вимушеного переселення внаслідок саме збройної агресії Російської Федерації.

Необхідність встановлення такого факту мотивує тим, що саме через окупацію частини Луганської області, Україна, Російською Федерацією порушено низку її прав, закріплених як Конституцією України, IV Женевською конвенцією 1949 р. про захист цивільного населення під час збройного конфлікту, так і Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, в зв?язку з чим їй завдано майнової та моральної шкоди, через що ОСОБА_2 має намір отримати її відшкодування від держави-агресора - Російської Федерації. Оскільки до компетенції відповідних виконавчих органів публічної влади не віднесено встановлення причин вимушеного переселення громадян з окупованої частини Луганської області, Україна, заявниця вважає звернення до суду щодо встановлення такого юридичного факту єдиним можливим способом підтвердження наявності юридичних фактів, що мають значення для охорони її прав та інтересів та створення умов здійснення нею прав.

В судовому засіданні представник заявника заяву підтримав та просив її задовольнити.

Представник заінтересованої особи Міністерства соціальної політики України в судове засідання не з'явився, про дату і час розгляду справи повідомлений належним чином, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення від 13.11.2015 року, причини неявки суду не повідомив.

Представник заінтересованої особи Російської Федерації в судове засідання не з'явився, в судове засідання не з'явився, про дату і час розгляду справи повідомлений належним чином, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення від 17.11.2015 року, причини неявки суду не повідомив.

Заслухавши пояснення представника заявника, дослідивши письмові матеріали справи та давши належну оцінку доказам, суд приходить до висновку про задоволення заяви, оскільки за змістом ч. 2 ст. 256 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначеного іншого порядку їх встановлення.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 є громадянкою України, яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_6 року в сел. Яйцове, Солігалічського району, Костромської області та зареєстрована в АДРЕСА_2., що підтверджується відомостями паспорту громадянина України серії НОМЕР_1, виданим Краснолуцьким МВ УМВС України в Луганській області 10 жовтня 1996 року (а.с. 10-15).

Згідно договору купівлі-продажу від 13 серпня 2013 року, посвідченого приватним нотаріусом Луганського міського нотаріального округу Петуніною Ю.Ю, зареєстрованого в реєстрі під № 1150 та виготовленого на бланку серії НОМЕР_2, ОСОБА_2 на праві власності належить квартира АДРЕСА_1, Луганська область, Україна (а.с. 17-20).

ОСОБА_2 на день розгляду справи є пенсіонером, що підтверджується дослідженим в судовому засіданні пенсійним посвідченням серія НОМЕР_3 (а.с. 23).

Статтею 1 ЗУ «Про оборону України» визначено, що збройна агресія - це застосування іншою державою або групою держав збройної сили проти України. Збройною агресією проти України вважається будь-яка з дій, зазначених в даній статті Закону, серед яких значиться вторгнення або напад збройних сил іншої держави або групи держав на територію України, а також окупація або анексія частини території України.

Постановою Верховної Ради України «Про Заяву Верховної Ради України «Про відсіч збройній агресії Російської Федерації та подолання її наслідків» від 21 квітня 2015 року було схвалено текст Заяви Верховної Ради України «Про відсіч збройній агресії Російської Федерації та подолання її наслідків», з аналізу якої вбачається, що 20 лютого 2014 року, були зафіксовані перші випадки порушення Збройними Силами Російської Федерації порядку перетину державного кордону України в районі Керченської протоки та використання підрозділів збройних сил Російської Федерації, розташованих в Криму, що знаходились там відповідно до Угоди між Україною і Російською Федерацією про статус та умови перебування на території України Чорноморського флоту Російської Федерації від 28.05.1997 року, для блокування українських військових частин.

Крім того вищевказаною заявою встановлено, що 27 лютого 2014 року збройні підрозділи спеціального призначення Головного розвідувального управління Генерального штабу Збройних Сил Російської Федерації захопили будівлі Ради Міністрів та Верховної Ради Автономної Республіки Крим. Водночас, відбулось створення і озброєння іррегулярних збройних формувань найманців з числа місцевих жителів, якими керували офіцери спецслужб і Збройних Сил Російської Федерації, а Чорноморський флот Російської Федерації заблокував українські порти, де знаходились кораблі Військово-Морських Сил України. В подальшому лідер партії «Русское единство» ОСОБА_9 проголосив себе головою Ради Міністрів Автономної Республіки Крим та закликав президента Російської Федерації «забезпечити мир і спокій в Криму». У відповідь на цей заклик Президент Російської Федерації, звернувся до Ради Федерацій Російської Федерації, яка своєю постановою від 01 березня 2014 року, надала згоду на використання на території України Збройних Сил Російської Федерації. Як наслідок це призвело до збройного захоплення і воєнної окупації невід'ємної частини України - Автономної Республіки Крим та міста Севастополя.

Нелегітимно сформована в умовах російської воєнної окупації виконавча влада Автономної Республіки Крим 16 березня 2014 року провела референдум про входження Автономної Республіки Крим до складу Російської Федерації, однак результати референдуму не були визнані жодною країною світу, крім Російської Федерації, що підтверджується Резолюцією Генеральної Асамблеї ООН 68/262 від 27 березня 2014 року «Територіальна цілісність України».

17 березня 2014 року Верховна Рада Автономної Республіки Крим, розпущена постановою Верховної Ради України, всупереч цьому проголосила Крим незалежною державою. 18 березня 2014 року самозвані представники Верховної Ради Автономної Республіки Крим підписали з президентом Російської Федерації Володимиром Путіним «Договір про прийняття до Російської Федерації Республіки Крим і створення у складі Російської Федерації нових суб'єктів».

21 березня 2014 року владою Російської Федерації було прийнято Федеральний конституційний закон «О принятии в Российскую Федерацию Республики Крым и образовании в составе Российской Федерации новых субъектов - Республики Крым и города федерального значения Севастополя».

Незаконно анексувавши Автономну Республіку Крим Росія, продовжила свою військову агресію по відношенню до України, розпочавши в квітні 2014 року другу фазу збройної агресії проти України, коли контрольовані, керовані і фінансовані спецслужбами Російської Федерації озброєні бандитські формування проголосили створення "Донецької народної республіки" (7 квітня 2014 року) та "Луганської народної республіки" (27 квітня 2014 року).

Згідно з Постановою Верховної Ради України Про Заяву Верховної Ради України «Про відсіч збройній агресії Російської Федерації та подолання її наслідків», прийнятою 21 квітня 2015 року, зазначені події на сході України відбувалися за наступним сценарієм:

Протягом травня 2014 року самозвані лідери "ДНР" та "ЛНР", серед яких було багато громадян Російської Федерації, у неконституційний спосіб організували проведення фіктивних референдумів про відокремлення цих нелегітимних утворень від України. Під приводом і з метою їхньої підтримки на територію України були заслані розвідувально-диверсійні групи, які очолювали кадрові офіцери Головного розвідувального управління Генерального штабу Збройних Сил Російської Федерації, парамілітарні формування російського козацтва та укомплектований чеченцями - громадянами Російської Федерації батальйон "Восток", а також були задіяні такі озброєні групи найманців як "Русский сектор" та "Оплот". За їхньої участі відбулися захоплення адміністративних будівель у багатьох населених пунктах Донецької та Луганської областей, здійснено збройні напади на частини українських Сухопутних військ та літаків Повітряних сил Збройних Сил України.

11 травня 2014 р. на окупованій території Донецької і Луганської області відбувся референдум щодо самовизначення в Луганському та Донецькому регіонах з метою відокремлення та проголошення так званих «Луганської Народної Республіки» та «Донецької Народної Республіки». Однак, такий референдум, як і проголошені утворення, а саме «Луганська Народна Республіка» та «Донецька Народна Республіка» не були визнані міжнародною спільнотою про що свідчать наступні, досліджені в суді докази.

Із наданих представником заявника в судове засідання статей засобів масової інформації судом встановлено, що Міністерство закордонних справ Великобританії назвало прикрим факт проведення референдуму 11 травня на Донбасі (http://ua.korrespond...ndum-na-donbasi). Тим часом прес-секретар Держдепартаменту США Джен Псакі заявила, що США не визнають результати референдуму про незалежність "Донецької народної республіки"(http://ua.korrespondent.net/ukraine/politics/3361226-derzhdepartament-ssha-znovu-zaiavyv-pro-nevyznannia referendumiv-na-donbasi).

Крім цього, прес-секретар верховного представника ЄС із закордонних справ Кетрін Ештон Майя Косьянчич заявила, що: "так звані референдуми у Донецькій і Луганській областях нелегітимні, і ми не визнаємо їх результатів. Ті, хто організував ці референдуми, не володіють демократичної легітимністю" (http://www. ukrinform.ua/rubric-politycs/1660771e_s_ne_viznae_referendum_na_ shodi_ukraiini_1937380.html).

Підтвердженням окупації Російською Федерацією, як країною агресором, частини території Луганської і Донецької області, є факти здійснення нею активних дій щодо організації збройних нападів, участі в них та постачання для цього на територію України зброї.

На підтвердження цього заявницею були наведені наступні докази по справі.

Так, в селищі Металіст, де зосереджувалась Національна гвардія України, систематично лунали вибухи снарядів. 10 липня 2014 року в результаті обстрілу з крупнокаліберної зброї був пошкоджений газовий розподільник при в'їзді в Красний Луч. Після цього в Луганську протягом 30 днів не було газу. 12 липня 2014 за словами очевидців близько 12-00 через Суходільськ, Луганська область, пройшла велика колона бронетехніки з відповідним маркуванням Збройних сил Російської Федерації та прапорами країни-агресора.

Відповідно до постанови Верховної Ради України «Про Заяву Верховної Ради України «Про відсіч збройній агресії Російської Федерації та подолання її наслідків» від 21 квітня 2015 року 27 серпня 2014 року почалися масові вторгнення на територію Донецької та Луганської областей регулярних підрозділів Збройних Сил Російської Федерації, зокрема, військовослужбовців 9-ї окремої мотострілецької бригади, 76-ї та 98-ї дивізій повітряно-десантних військ Збройних Сил Російської Федерації. Задіяння регулярних Збройних Сил Російської Федерації у збройній агресії проти України супроводжувалося поширенням серед населення України агітаційних листівок, в яких, зокрема, був такий заклик: "За жодних обставин не чиніть перепон пересуванню російських військ (техніка та особовий склад)".

Як підсумок, Україною, за наслідками збройної агресії Російської Федерації, прийнято Постанову Верховної Ради України від 17 березня 2015 року № 254-VIII «Про визнання окремих районів, міст, селищ і сіл Донецької та Луганської областей тимчасово окупованими територіями» якою визнано тимчасово окупованими територіями окремі райони, міста, селища і села Донецької та Луганської областей, в яких відповідно до Закону України "Про особливий порядок місцевого самоврядування в окремих районах Донецької та Луганської областей" запроваджується особливий порядок місцевого самоврядування, до моменту виведення усіх незаконних збройних формувань, російських окупаційних військ, їх військової техніки, а також бойовиків та найманців з території України та відновлення повного контролю України за державним кордоном України.

В абзаці 2 Постанови ВРУ про Заяву ВРУ «Про визнання Україною юрисдикції Міжнародного кримінального суду щодо скоєння злочинів проти людяності та воєнних злочинів вищими посадовими особами Російської Федерації та керівниками терористичних організацій "ДНР" та "ЛНР", які призвели до особливо тяжких наслідків та масового вбивства українських громадян» від 145-VIII від 04.02.2015 року зазначено, що з 20 лютого 2014 року проти України триває збройна агресія Російської Федерації та підтримуваних нею бойовиків-терористів, під час якої було анексовано Автономну Республіку Крим та місто Севастополь, які є частиною території незалежної та суверенної держави Україна, окуповано частину Донецької та Луганської областей України, загинуло тисячі громадян України, серед яких діти, поранено тисячі осіб, зруйновано інфраструктуру цілого регіону, сотні тисяч громадян вимушені були покинути свої домівки».

Також Постановою Верховної Ради України від 27 січня 2015 року № 129-VIII законодавчий орган України затвердив звернення до Організації Об'єднаних Націй, Європейського Парламенту, Парламентської Асамблеї Ради Європи, Парламентської Асамблеї НАТО, Парламентської Асамблеї ОБСЕ, Парламентської Асамблеї ГУАМ, національних парламентів держав світу про визнання Російської Федерації державою-агресором.

Крім того, військові дії Російської Федерації на території України були фактично визнані та засуджені рядом міжнародних інстанцій. Так, 15 січня 2015 року Європейський парламент затвердив резолюцію щодо України, в якій вказано: «Європарламент рішуче засуджує агресивну і експансіоністську політику Росії, що є загрозою єдності та незалежності України і створює потенційну загрозу для самого Європейського союзу, в тому числі засуджує незаконну анексію Криму і неоголошену гібридну війну проти України, яка включає в себе інформаційну війну з елементами кібер-війни, використання регулярних і нерегулярних сил, пропаганду, енергетичний шантаж, економічний тиск, дипломатичну та політичну дестабілізацію; підкреслює, що ці дії є порушенням міжнародного права і створюють серйозний виклик для безпекової ситуації в Європі; наголошує, що немає жодних підстав для застосування військової сили в Європі з так званих історичних та безпекових міркувань чи задля захисту своїх "співвітчизників, що проживають за кордоном"; закликає Москву припинити ескалацію ситуації, негайно зупинити потік зброї, найманців і військ на підтримку сепаратистських збройних формувань і використати свій вплив на сепаратистів, щоб переконати їх брати участь у політичному процесі».

Резолюція Парламентської Асамблеї Ради Європи від 25 червня 2015 року визнає, що конфлікт на території України є агресією зі сторони Російської Федерації.

Аналізуючи наведені обставини та докази, що містяться у вказаних нормах міжнародного та національного законодавства, суд приходить до висновку, що наслідком саме збройної агресії Російської Федерації стала окупація частини території Луганської області, Україна, яка засуджена міжнародними інстанціями.

При вирішенні даної справи суд виходить з того, що факти збройної (військової) агресії Російської Федерації відносно України, окупації частини території Луганської області, Україна є загальновідомими, а тому не підлягають доказуванню згідно приписами ч. 2 ст. 61 ЦПК України.

Згідно з ч. 2 ст. 61 ЦПК України обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування.

Крім встановлення інституту окупації Російською Федерацією частини території Луганської області нормами міжнародного та національного законодавства, суд вважає, що на таку вказують також джерела міжнародно-правового регулювання режиму окупації, а саме Гаазька конвенція про закони і звичаї сухопутної війни 1907 р., IV Женевська конвенція про захист цивільного населення під час війни 1949 р. і деякі положення Додаткового протоколу до Женевських конвенцій від 12 серпня 1949 р., що стосується захисту жертв міжнародних збройних конфліктів 1977 р.

Існуючі правові норми, що визначають режим окупації, переважно засновані на положенні ст. 42 Гаазької конвенції 1907 р.: «Територія вважається зайнятою, якщо вона дійсно знаходиться під владою ворожої армії». Згідно з цією ж ст. 42 Гаазької конвенції 1907 р., територія, до якої застосовано право окупації, повинна «дійсно перебувати під владою ворожої армії», причому «зайняття поширюється лише на ті області, де ця влада встановлена і в змозі проявляти свою діяльність».

Тобто інститут окупації може бути застосований до територій, зайнятих країною агресором, якщо наявний її фактичний ефективний контроль окупованих територій. Стан окупації послідовно визначається на основі фактів. Абсолютно не має значення, чи отримала схвалення така окупація Радою Безпеки, або ж вона просто є наслідком агресивного вторгнення, звільнення, або ж має місце офіційна заява в якості такої.

З аналізу норм вказаних конвенцій можна підсумувати наступні ознаки ефективного контролю, а саме: достатня присутність військ держави окупанта; держава окупант здійснює свою владу над окупованою владою, яка втратила здатність до громадських функцій; ворожі сили здалися, були переможені чи відступили; над територією була встановлена тимчасова адміністрація; держава окупант видає укази громадянському населенню та контролює їх виконання.

Здійснення Російською Федерацією ефективного контролю частини території України, а саме частини Донецької і Луганської області, з усіма його ознаками підтверджується в сукупності наступними доказами.

Так, про присутність військ Російської федерації говориться в повідомленні інформаційно-аналітичного центру РНБО від 08.08.2014 р., згідно з яким: «З Росії в Красний Луч Луганської області) бойовики завезли 15 систем залпового вогню "Град". Не припиняються факти постачання важкого озброєння для терористів з території Росії. Так, вчора о 17:45 в районі міста Красний Луч Луганської області зафіксовано розгортання бойовиками 15 установок "Град" (http://www.rbc.ua/ru...-08082014125100).

Видання InformNapalm з посиланням на данні OSINT-розвідки відкритих джерел інформації зазначає, що в соціальних мережах виявлені докази присутності на території Луганської області, що контролюється бойовиками, російських військовослужбовців зі складу 22-ої бригади спеціального призначення Головного розвідувального управління Генерального штабу ВС РФ. Відмічається, що офіційним місцем дислокації бригади вважається в/ч 11659 в селищі Степний, Ростовської області. На фотознімках в соціальних мережах, завантажених в травні 2015 року, російські спецназівці позують в Луганську у впізнаваних місцях на фоні місцевих пам'яток: пам'ятник танка часів Другої всесвітньої війни "Марк-5" в парку "Дружби Народів" та в зоопарку (http://apostrophe. com.ua/news/society/accidents/2015-06-03/smi-nashli-novyih-grushnikov-na-donbasse-opublikovanyi-foto-/25916).

Згідно інформації, що міститься в статті під назвою «ЗМІ: Росіянин, затриманий під Луганськом, визнав присутність армії РФ на Донбасі» від 22.05.2015 р., що опублікована в інтернет-виданні «Информационное агентство "Росбалт"», полонені ОСОБА_12 та ОСОБА_13, які були затримані в Луганській області, заявили журналістам, що самі не звільнялись з лав Збройних сил РФ. При цьому один з них, за даними ЗМІ, визнав присутність російської армії на Донбасі (http://www. rosbalt.ru/ukraina/2015/05/22/1400833.html).

В звіті спостережної місії ОБСЄ за 20 травня 2015 року зазначено, що місія ОБСЄ відвідала затриманих біля Щастя на Луганщині двох росіян та підтверджує, що вони є співробітниками ГРУ РФ. Представники ОБСЄ мали змогу поспілкуватися у шпиталі із росіянами віч-на-віч, тобто без присутності української сторони та за наслідками зазначили в звіті: "Обидва затримані підтвердили, що є військовослужбовцями Збройних Сил Російської Федерації. Вони заявили, що виконували в Україні розвідувальну місію. Вони були озброєні, але не мали наказу атакувати" (http://www.pravda.co.../05/21/7068652/).

Згідно повідомлень Міністерства оборони України, війська України несуть втрати від наступу військовослужбовців держави агресора Російської Федерації, які, використовуючи важку техніку та озброєння, змушують сили АТО відступати з опорних пунктів. Так, відповідно до тексту повідомлення Міністерства оборони України від 20 січня 2015 року в результаті боїв на території Донецького аеропорту війська терористів підірвали злітну смугу. Бої за аеропорт продовжуються. У результаті бою сили АТО відійшли від 31 блокпосту до опорного пункту та, отримавши підкріплення (боєприпаси), продовжують вести бій, аби відновити свої позиції й вибити звідти ворога (http://news.bigmir.n...oblasti-tankami -nastupajut-rossijskie-vojska---SNBO).

Згідно інформації, що міститься в статті під назвою «Війна Росії проти України: російські війська стягують до Маріуполя «Гради» та «Урагани» від 05.09.2015 р., що опублікована в інтернет-виданні «Преступности НЕТ»: українська армія відходить від раніше зайнятих позицій на Донбасі під натиском російської армії. Українські сили проводять перегрупування, поповнюють сили та вибудовують нову лінію оборони від російського вторгнення (https://news.pn/ru/R...dUkraine/113296).

Крім цього, на окупованій частині Луганської та Донецької області лідер самопроголошеної "Луганської народної республіки" ОСОБА_15 підписав загальнообов'язковий для населення окупованої частини Луганської та Донецької області "наказ" про введення в області "військового стану" і оголосив "мобілізацію": "Наказую ввести воєнний стан і оголосити повну мобілізацію на території ЛНР", - йдеться у "документі". Крім того, ОСОБА_15 звернувся до президента Російської Федерації Володимира Путіна із закликом ввести "миротворчі війська" на територію самопроголошеної "ЛНР" (http://tsn.ua/politi...ska-350867.html).

Проявами діяльності Російської Федерації як країни окупанта, що свідчить про її ефективний контроль частини території Луганської і Донецької області можуть свідчити також факти введення в обіг для розрахунків з населенням та виплат соціальних платежів національної валюти Російської федерації, а саме рубля. Так, в статті під назвою «В «ЛНР» почали виплачувати пенсії в російських рулях», що опублікована в інтернет-виданні «Бізнес портал FDLX.COM» зазначається, що Росія взяла на утримання ЛНР, а гривня стала дефіцитним товаром в окупованій Луганській області. Влада терористичної організації вирішила поновити виплату пенсій. Пенсію виплачують в рублях, орієнтуючись на розмір в довоєнний період, із розрахунку 2 гривні - 1 рубль. В розрахунках домінує рубль, який став офіційною валютою.

В статті під назвою «Пенсії на окупованій Луганщині будуть платити лише рублями», що опублікована в інтернет-виданні «Телеканал новин «24» від 30 березня 2015 року зазначено, що так звана "виконуючий обов'язки голови Пенсійного фонду" самопроголошеної "Луганської народної республіки" ОСОБА_16 заявляє, що виплати пенсій на окупованій Луганщині будуть здійснюватися виключно в російських рублях.

Аналізуючи наведені докази в їх сукупності, суд вважає вірним твердження заявниці, що Російська Федерація здійснює ефективний контроль частини Луганської та Донецької області, Україна, що в свою чергу дає підстави вважати частину Луганської та Донецької області окупованою Російською Федерацією.

Що стосується обставин вимушеного переселення заявниці з частини окупованої Російською Федерацією території Луганської області, зокрема АДРЕСА_2, то суд виходить з наступного.

Відповідно до Женевської конвенції 1949 р. про захист цивільного населення під час збройного конфлікту (чинна для Росії з 10.05.1954 в порядку правонаступництва міжнародних договорів колишнього СРСР), то її положення застосовуються до всього цивільного населення держав, що беруть участь у конфлікті, тобто не лише до іноземних громадян, що перебувають на території однієї з воюючих держав, а й до громадян цих держав, а також до цивільного населення окупованих територій.

У ст. 2 IV Женевської конвенції 1949 р. зазначено, що Конвенція буде застосовуватися у всіх випадках окупації всієї або частини території Високої Договірної Сторони, навіть якщо ця окупація не зустріне жодного збройного опору.

Згідно зі ст. 43 IV Гаазької конвенції 1907 р., супротивник, що зайняв територію, зобов'язаний вжити всіх залежних від нього заходів для того, щоб наскільки це можливо відновити і забезпечити громадський порядок та суспільне життя, і при цьому він повинен поважати існуючий в країні. Положення вищезазначеної Конвенції передбачають розв'язання конкретних питань, таких, як: створення безпечних зон, захист поранених і хворих, а також лікарень і медичного персоналу, доставка медикаментів, спеціальні заходи по захисту дітей та налагодження зв'язків між членами розлучених сімей.

За правилом ст. 3 IV Женевської конвенції 1949 р. з особами, які не беруть активної участі в бойових діях, у тому числі з особами зі складу збройних сил, що склали зброю, а також із тими, хто hors de combat (той, що вийшов з ладу (фр.) унаслідок хвороби, поранення, затримання чи з будь-якої іншої причини, поводяться гуманно, без будь-якої ворожої дискримінації, причиною якої слугують раса, колір шкіри, релігія чи вірування, стать, походження чи майновий стан чи будь-які інші подібні критерії.

Із цією метою є забороненими й залишатимуться забороненими будь-коли та будь-де такі діяння стосовно зазначених вище осіб:

a) насилля над життям й особистістю, зокрема всі види вбивств, завдання каліцтва, жорстоке поводження й тортури;

b) захоплення заручників;

c) наруга над людською гідністю, зокрема образливе та принизливе поводження;

d) засудження та застосування покарання без попереднього судового рішення, винесеного судом, який створено належним чином і який надає судові гарантії, визнані цивілізованими народами як необхідні.

Згідно ст. 27 згаданої Конвенції особи, що перебувають під захистом, мають право за будь-яких обставин, на особисту повагу, повагу до своєї честі, права на сім'ю, їхніх релігійних переконань та обрядів, звичок та звичаїв. До них завжди слід ставитися гуманно й захищати їх, зокрема, від будь-якого акту насильства чи залякування, від образ та цікавості натовпу.

Однак всупереч норм вказаної Конвенції, Російська Федерація неодноразово порушувала права громадян України, тобто цивільного населення, передбачені та гарантовані Женевською конвенцією 1949 р. про захист цивільного населення під час збройного конфлікту та Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 р., як право на життя, право на свободу повагу до честі і гідності, право не бути підданим катуванням, право не перебувати в рабстві або підневільному стані, право на свободу і особисту недоторканість, право на справедливий суд, право не бути покараним без закону, право на повагу до приватного і сімейного життя, право на свободу думки, совісті і релігії. Така позиція закріплена і в Постанови Верховної Ради України Про Заяву Верховної Ради України «Про відсіч збройній агресії Російської Федерації та подолання її наслідків».

Зокрема, аналіз інформації, що міститься в інтернет виданнях, на які посилалась заявниця вказують на наявність конкретних фактів порушення вищезазначених гарантованих прав цивільного населення з боку Російської Федерації.

Так, 06 квітня 2014 року у м Луганськ групою озброєних людей була захоплена будівля Управління Служби безпеки у Луганській області (з великим арсеналом зброї).(http://sled.net.ua /zakhvat/luganskoy/sbu/god/beznakazannosti/2015/07/04; http:// podrobnosti. ua/2026680-plotnitskij-sdelal-prazdnikom -den-zahvata-sbu-v-luganske.html;http://odessa-daily. com.ua/news/chto-proishodit-v-luganske-zahvat-sbu-i-torgi-s-vlastyami-id64412.html.(а.с.20-21).

29 - 30 квітня 2014 року у м Луганськ групою озброєних людей були захоплені будівлі органів державної влади України: Луганської обласної державної адміністрації, Головного управління МВС України у Луганській області, Прокуратури Луганської області, Апеляційного суду Луганської області.( http://news.bigmir.n...uraturu-i-sud;)

Над будівлею Луганської обласної державної адміністрації було піднято Державний прапор РФ. Державний прапор України було спалено в сквері поруч з будівлею Луганської обласної державної адміністрації. Також Державний прапор РФ було вивішено над будівлею Апеляційного суду Луганської області.

Крім того, групою озброєних людей був захоплений Луганський обласний радіотелевізійний передавальний центр (http://rus. newsru.ua/ukraine/19apr2014/zontov.html).

29 квітня 2014 року Державний прапор РФ був піднятий над виконкомом м. Красний Луч.

В результаті використання бойовиками важкої артилерії та іншого озброєння масово гинуть люди, в тому числі жінки та діти, завдаються істотні ушкодження здоров'ю людей, знищується їх нерухоме та рухоме майно.(http://www.dsnews.ua/society/pri -obstrele-sela-rodina-raneny-dvoe-mestnyh-zhiteley-29052015163600; http://www.segodnya....-18-583101.html http://donbass.comme...luche-rezultate - vzriva.html;)

Крім того, бойовиками у громадян незаконно вилучається майно, належне їм на праві власності.(http://www.aif.ua /society/social/1217929)

На зазначених територіях люди тривалий час вимушені проживати без світла, води, мобільного та стаціонарного зв'язку. Запаси палива вичерпані, працює незначна кількість аптек. Також закриті магазини, банки, які не виплачують пенсії, зарплати, соціальні виплати. Почались проблеми з забезпеченням продовольства. Люди живуть впроголодь. Деякі залишились без даху над головою. (http://www.gazeta.ru...1?download=true; http://kriminal.tv /news/problemi-dnrlnr-stremitelno-narastaut. html; http://kp.ua/ politics/465290-den-v-zone-ato-boy-za-krasnyi-luch-obstrel-donetska-y-luhanska; http://dn.depo.ua/ukr /lugansk/itogi-nedeli-v-lnr-svyazi-plotnitskogo-s-fsb-i-ubiystva-04102015220000)

З метою недопущення розповсюдження будь-якої інформації з територій, що контролюються нелегітимними органами влади незаконно проголошених ДНР та ЛНР, здійснюється переслідування журналістів шляхом їх викрадення, побиття. Бойовики незаконно вилучають у журналістів фото- та відеокамери, інші носії інформації. Теле- та радіотрансляція каналів майже відсутня. (http://censor .net.ua/news/275044/boeviki_blokirovavshie_luganskiyi_telekanal_ograbili_jurnalistov_i_ushli;http://prostir.pl/donbas/2015/09/04/02-2/; http://rus.newsru.ua...urnalisty.html)

Не забезпечується належним чином виплата громадянам, що находяться на окупованій території Луганської області та Донецької області належних їм щомісячних соціальних платежів, чим позбавляється можливість для купівлі засобів до існування, медикаментів. Таке підтверджується обставинами, викладеними в статті «В окупованому Луганську бойовики перестали виплачувати пенсії» від 15.04.2015р., що опублікована на сторінці інтернет-видання «Bigmir.net» з посиланням на informator.lg.ua. Зокрема в статті йдеться про те, що в Луганську видача пенсій жителям окупованого міста, розпланована так званим «керівництвом» ЛНР на декілька днів, закінчилась достроково. Тобто кошти, виділені для пенсійних виплат, закінчились (http://news.bigmir.net/ukraine/ 891244-V-okkypirovannom-Lyganske-boeviki-perestali-viplachivat-pensii).

Масовість таких порушень призвела до того, що в результаті анексії Криму та збройної агресії на сході України понад 921 000 осіб були переміщені в межах України станом на 23 січня 2015 року. Близько 1 500 000 (мільйон п'ятсот тисяч) осіб були змушені покинути свої домівки через конфлікт в східній Україні, згідно з даними УВКБ ООН станом на 14 серпня 2015 року. http://unhcr.org.ua/...isplacement-map

Щодо порушень, гарантованих вищезгаданими Конвенціями прав самої ОСОБА_2, то такі підтверджуються наступними доказами по справі.

Так, 11 серпня 2014 р. в належну їй квартиру по вул. Котовського влучив снаряд в результаті обстрілу, який був здійснений з центру Луганська де зосереджувались незаконно створені військові формування. 15 серпня донька заявниці дізналась про це із соціальної мережі "Вконтакте" в групі "Луганск, поселок Юбилейный".

1 вересня 2014 року заявниця разом зі своїм сином, ОСОБА_17, ІНФОРМАЦІЯ_4, під час огляду свого обстріляного помешкання виявила руйнування стін оселі, обладнання та побутової техніки, що підтверджується актом обстеження нанесеної шкоди від 20 серпня 2015 року.

Тобто результатом збройної агресії Російської Федерації особисто для заявниця стала втрата належного майна і житла.

Після окупації частини Луганської області Російською Федерацією з ОСОБА_2 під впливом російської пропаганди припинили спілкування знайомі та друзі. Їй фактично доводилося жити у «внутрішній еміграції», спілкуючись лише з певним колом людей, які поділяли її проукраїнські погляди.

Жити у таких умовах було надзвичайно складно, щодня вона боялася за своє життя та здоров'я, оскільки в будь-який час могла стати мішенню для представників самопроголошеної «ЛНР».

В результаті ОСОБА_2 через постійну загрозу для життя та здоров'я в листопаді 2014 року вимушена була залишити Луганську область та переїхати до Києва аби мати елементарну змогу жити, не турбуючись про свою безпеку. Після переїзду була зареєстрована та проживала в гуртожитку разом із дочкою за адресою АДРЕСА_3, а з середини серпня 2015 року проживає за адресою: АДРЕСА_4

За таких обставин, суд прийшов до висновку, що внаслідок саме збройної агресії Російської Федерації на частин території Луганської області було порушено низку конституційних прав заявниці, передбачених Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод від 04.11.1950 р., IV Женевською конвенцією 1949 р. про захист цивільного населення під час збройного конфлікту, розділом ІІ Конституції України.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод та статтею 8 Конституції України гарантовано кожному право звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина.

В судовому засіданні становлено, що на ім'я ОСОБА_2 Управлінням соціального захисту населення Голосіївської районної в м. Києві державної адміністрації видана довідка № 3001002380 від 19.11.2014 року, яка посвідчує лише факт її вимушеного переселення з Луганська до м. Києва і не встановлює причини такого переселення, оскільки даний орган не має таких повноважень.

Як роз'яснено в постанові Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» не можуть розглядатися судами заяви про встановлення фактів, встановлення яких віднесено до компетенції відповідних органів виконавчої влади.

Враховуючи викладене, а також те, що ОСОБА_2 переселилась з території Луганської області задля уникнення загрози життю, здоров'ю, свободи, насильницької втрати громадянства, особистих прав на свободу пересування, вираження думки, майнових прав вільного володіння, розпорядження та користування майном, прав на працю та захист в результаті збройної агресії Російської Федерації, та те, що встановити даний юридичний факт ОСОБА_2 необхідно для виникнення права на справедливу компенсацію з держави - агресора Російської Федерації, суд вважає, що подана ОСОБА_2 заява підлягає до задоволення.

Керуючись ст. ст. 10-11; 28-29; 57-60; 158; 179; 185; 209; 212; 214-215 ЦПК України, суд -

Вирішив

Заяву ОСОБА_2, заінтересовані особи - Міністерство соціальної політики України та Російська Федерація про встановлення факту, що має юридичне значення - задовольнити.

Встановити юридичний факт, що вимушене переселення ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_6, в жовтні 2014 року з тимчасово окупованої території Луганської області відбулося внаслідок військової агресії Російської Федерації.
 

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення. Апеляційна скарга подається до Апеляційного суду м. Києва через Голосіївський районний суд м. Києва.

 

[Дмитрий Пупкин]

Что делать если побили ребенка в школе?

БЕЗ ВОДЫ И ЛИШНИХ СЛОВ.
Проблема из разряда трудно решаемых, поскольку:
- Дети до 16 лет не несут ответственности за нанесение телесных повреждений;
- Физическое воздействие на обидчиков законом запрещено.
По этому, необходимо использовать рычаги воздействия на родителей ребенка, который избил Ваше чадо и это воздействие должно доставить ровно столько проблем этим родителям, сколько необходимо для того, чтобы они повлияли на своего ребенка.

Нами был разработан единый для любого возраста ребенка алгоритм действий, который должен решить эту проблему.


Итак, смоделируем ситуацию: "Вы родитель 10-ти летнего мальчика Ильи, которого сегодня в школе ударил Тарас, от чего у Вашего сына синяк в области глаза".

Если ничего не предпринять есть большая вероятность того, что Илья будет битым постоянно. Если сделать то, что делают большинство родителей (начать проводить бессмысленные профилактические беседы с Тарасом и его родителями или жаловаться классному руководителю) это так же не принесет должного результата, поскольку все эти меры не помогут Вам сделать главное - повлиять на родителей обидчика. Напротив, подобные меры, скорее всего, будут способствовать тому, что родители Тараса будут тайком ликовать, что их чадо оказался сильнее Вашего и, наверняка, Тарас получит не наказание, а поощрение.

Алгоритм Ваших действий в этом случае должен быть такой:

1. Как только Вы узнали о факте избиения - вызовите полицию и напишите заявление по данному факту;
2. Возьмите у полицейских направление на прохождение судебно-медицинской экспертизы степени тяжести телесных повреждений и пойдите ее (с этого момента у родителей Тараса начинаются проблемы, поскольку их вызовут в отделение милиции для пояснений);
3. Получите в полиции отказ в заведении уголовного производства (на этот момент сотрудники полиции уже должны опросить школьного воспитателя и родителей по данному факту);
4. Напишите заявление в отдел по делам детей местного исполкома с просьбой лишить родительских прав родителей Тараса и приложите к нему взятый в полиции отказ в заведении уголовного производства (их не лишат родительских прав, но во-первых - вызовут на беседу, во-вторых - поставят на учет);
5. Подайте иск на родителей в суд и требованием возместить материальный и моральный вред причиненный Вашему ребенку;
6. Подайте заявление в милиция на родителей с целью заведения уголовного производства по факту ненадлежащего выполнения ими своих обязанностей;
7. На следующий день после того, как Вы подали заявление в милиция на родителей обратитесь к следственному судье с жалобой на признание незаконными действий должностных лиц (куда Вы слали заявление о преступлении) по не внесению в Единый реестр до судебных расследований данных по Вашему заявлению (образец - по ссылке) и правоохранительные органы будет вынуждены завести уголовное производство;
8. Узнайте на какого следователя распределили дело, узнайте номер ЕРДР и направьте ходатайство о допросе родителей Тараса и признании Вас потерпевшими;
9. Держите на контроле гражданский процесс о возместить материальный и моральный вред причиненного Вашему ребенку и ход проведения следствия уголовного производства по факту ненадлежащего выполнения родителями своих обязанностей;
10. Возьмите все ответы со всех выше перечисленных инстанций и направьте их директору школы с заявлением перевести Тараса в другой класс.

В результате таких Ваших действий родителей Тараса как минимум 1 раз вызовет на беседу участковый, как минимум 1 раз вызовут на проф беседу в отдел по делам детей, как минимум 1 раз вызовут на допрос следователь по уголовному производству, как минимум 4 раза вызовут в суд и, возможно, Тараса переведут в другой класс. Плюс к этому родители Тараса будут на учете в полиции и отделе по делам детей, что дает Вам право обращаться в эти органы для проведения профилактической работы с родителями Тараса.


И, как бонус, по итогам рассмотрения гражданского дела в суде, Вы получите с родителей Тараса компенсацию материального и морального ущерба.

Я, практически уверен в том, что при такой Вашей реакции на синяк сына, родители Тараса не скажут ему за это спасибо и порекомендуют держаться подальше от Ильи.

Этот же алгоритм можно применить и в детском саду.

(источник)

[Елена гарустович]

это сколько нужно отдать денег, нервов и личного времени )) 

[Biz]

А лучше научить ре.енка бить первым))

[Елена гарустович]

конечно, ато будет ждать пока родители будут все за него делать

[Богдан]

 

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 

23 березня 2016 року

 

м. Київ

 

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

 

головуючого Луспеника Д.Д., 

суддів: Гулька Б.І., Закропивного О.В.,

ХоптиС.Ф., Черненко В.А.,

 

розглянувши в судовому засіданні справу за заявою Дніпродзержинської об'єднаної державної податкової інспекції головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровської області, заінтересовані особи: публічне акціонерне товариство «БГ Банк», товариство з обмеженою відповідальністю «Магеллангрупп», про розкриття інформації, що містить банківську таємницю, за касаційною скаргою Дніпродзержинської об'єднаної державної податкової інспекції головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровської області на ухвалу апеляційного суду м. Києва від 8 грудня 2015 року,

 

в с т а н о в и л а:

 

У серпні 2015 року Дніпродзержинська об'єднана державна податкова інспекція головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровської області звернулася до суду з указаною вище заявою, в якій, посилаючись на незнаходження за податковою адресою товариства з обмеженою відповідальністю «Магеллангрупп» (далі - ТОВ «Магеллангрупп») та необхідністю проведення у товаристві податкової перевірки, просила зобов'язати публічне акціонерне товариство «БГ Банк» (далі - ПАТ «БГ Банк») розкрити інформацію, що містить банківську таємницю, відносно ТОВ «Магеллангрупп» шляхом надання роздруківки реєстру електронних платіжних документів про рух грошових коштів по розрахункових рахунках товариства за останні три роки із вказівкою призначення платежу, дати, коду ЄДРПОУ та назви контрагентів.

 

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 19 жовтня 2015 року у задоволенні заяви Дніпродзержинської об'єднаної державної податкової інспекції головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровської області відмовлено.

 

Ухвалою апеляційного суду м. Києва від 8 грудня 2015 року апеляційну скаргу Дніпродзержинської об'єднаної державної податкової інспекції головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровської області визнано неподаною та повернуто заявнику.

 

У касаційній скарзі Дніпродзержинська об'єднана державна податкова інспекція головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровської області, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить судове рішення апеляційного суду скасувати, справу направити на новий розгляд до цього ж суду.

 

Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

 

Згідно із ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

 

Визнаючи апеляційну скаргу неподаною та повертаючи її заявнику, апеляційний суд виходив із того, що ухвалою суду від 18 листопада 2015 року заявнику у зв'язку із відсутністю підстав було відмовлено у звільненні від сплати судового збору та апеляційну скаргу було залишено без руху для оплати заявником судового збору, яка була ним отримана 1 грудня 2015 року, але у встановлений строк недоліки скарги не усунуто.

 

Проте такого висновку апеляційний суд дійшов із порушенням вимог процесуального закону.

 

Апеляційна скарга за формою й змістом повинна відповідати вимогам ст. 295 ЦПК України.

 

Відповідно до ч. 2 ст. 297 ЦПК України до апеляційної скарги, яка не оформлена згідно з вимогами, встановленими ст. 295 цього Кодексу, а також у разі несплати суми судового збору застосовуються положення ст. 121 цього Кодексу.

 

Разом з тим згідно з чч. 1, 2 ст. 8 Закону України «Про судовий збір», ст. 82 ЦПК України суд, враховуючи майновий стан сторони, може звільнити сторону від сплати судового збору.

 

При подані апеляційної скарги Дніпродзержинська об'єднана державна податкова інспекція головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровської області звернулась до апеляційного суду із заявою про звільнення від сплати судового збору (а.с. 47 - 48), навівши підстави, надавши відповідні докази. З такою же мотивованою заявою заявник звернувся до суду і на виконання ухвали суду про залишення апеляційної скарги без руху (а.с. 61).

 

У п. 1 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 жовтня 2014 року № 10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати»судам роз'яснено, що судові витрати - передбачені законом витрати (грошові кошти) сторін, інших осіб, які беруть участь у справі, понесені ними у зв'язку з її розглядом та вирішенням, а у випадках їх звільнення від сплати - це витрати держави, які вона несе у зв'язку з вирішенням конкретної справи.

 

У зв'язку із цим при здійсненні правосуддя у цивільних справах суди повинні вирішувати питання, пов'язані з судовими витратами (зокрема, щодо відстрочення та розстрочення судових витрат, зменшення їх розміру або звільнення від їх сплати), у чіткій відповідності до ЦПК України, Закону України «Про судовий збір», а також інших нормативно-правових актів України, забезпечуючи при цьому належний баланс між інтересами держави у стягненні судового збору за розгляд справ, з одного боку, та інтересами позивача (заявника) щодо можливості звернення до суду, з другого боку.

 

Отже, вирішуючи клопотання про звільнення від сплати судового збору, незалежно від того подано його юридичною чи фізичною особою, суд повинен врахувати особу заявника, характер спору, питання, яке вирішується в суді, а також забезпечити належний баланс між інтересами держави у стягненні судового збору, та інтересами заявника на судовий захист.

 

У порушення наведеного суд у достатньому обсязі не звернув уваги на те, що заявник звернувся до суду із заявою про розкриття банківської таємниці щодо особи, яку, на його думку, слід перевірити на предмет сплати податків до державного бюджету, тобто за захистом не своїх, а державних інтересів, виконуючи вимоги Податкового кодексу України та ряду інших законів України.

 

При цьому заявник надав суду докази неможливості сплати судового збору, які апеляційним судом належним чином не дослідженні та не оцінені.

 

Ураховуючи наведене, ухвала апеляційного суду відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 342 ЦПК України підлягає скасуванню з передачею справи до апеляційного суду для вирішення питання відкриття провадження.

 

Керуючись ст. ст. 336, 342 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

 

у х в а л и л а :

 

Касаційну скаргу Дніпродзержинської об'єднаної державної податкової інспекції головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровської області задовольнити.

 

Ухвалу апеляційного суду м. Києва від 8 грудня 2015 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

 

Ухвала оскарженню не підлягає.

 

Головуючий Д.Д. Луспеник

Судді: Б.І. Гулько

О.В.Закропивний

С.Ф.Хопта

В.А.Черненко

 

http://reyestr.court...Review/56755429

как вам такая однобокость государства в вопросе уплаты судебного сбора?

хотя.... в украине слово суд мало у кого ассоциируется с принципами законности, справедливости и честности.

[Дмитрий Федоренко]

как вам такая однобокость государства в вопросе уплаты судебного сбора?

хотя.... в украине слово суд мало у кого ассоциируется с принципами законности, справедливости и честности.

По-моему ни у одного здравомыслящего человека не ассоциируется.

Суды = фикция.

[Богдан]

Реформируется система исполнения судебных решений

Президент Петр Порошенко вечером 2 июля подписал Закон № 1404-VIII «Об исполнительном производстве» и Закон № 1403-VIII «Об органах и лицах, осуществляющих принудительное исполнение судебных решений и решений других органов», принятые 2 июня.

Предусматривается внедрение смешанной системы исполнения судебных решений, института частных исполнителей, модернизацию службы государственных исполнителей.

В Законе «Об органах и лицах, осуществляющих принудительное исполнение судебных решений и решений других органов», определяется правовой статус частных исполнителей, регулируется процедура приобретения и остановки права на осуществление соответствующей деятельности, определяются особенности их финансового обеспечения и т.п.

Так, частным исполнителем может быть гражданин Украины, достигший 25 лет, имеющий высшее юридическое образование не ниже второго уровня, владеющий государственным языком, имеющий стаж работы в области права после получения соответствующего диплома не менее 2 лет и сдавший квалификационный экзамен.

Для определения уровня профессиональной подготовленности лиц, которые намерены осуществлять деятельность частного исполнителя, и решении вопроса о предоставлении права на осуществление деятельности частного исполнителя, при Министерстве юстиции образуется Квалификационная комиссия частных исполнителей. Также будет создана Дисциплинарная комиссия частных исполнителей.

Согласно Закону, Минюст обеспечивает ведение Единого реестра частных исполнителей Украины.

В период между съездами частных исполнителей функции самоуправления частных исполнителей осуществляет Совет частных исполнителей Украины.

Закон «Об исполнительном производстве» предусматривает автоматизацию процедур исполнения решений путем электронной регистрации документов, полной фиксации процессуальных решений и исполнительных действий в автоматизированной системе, а также оптимизирует сроки проведения исполнительных действий, детально регулирует вопросы ответственности должника в исполнительном производстве, и определяет перечень вопросов, которые не могут исполняться частными исполнителями.

В частности, предусматривается:

- установление четких и конкретных временных рамок для совершения определенных исполнительных действий и принятия процессуальных решений;

- требования к четкому фиксированию и отображению всех действий и процедур в рамках исполнительного производства;

- упрощение доступа сторон к информации о ходе производства, в частности, электронным путем;

- введение новых средств и инструментов исполнительного производства, в т.ч. введение реестра должников, должен информировать заинтересованных лиц о статусе будущего контрагента, внедрение электронного обмена информацией с органами регистрации и банками, расширение круга активов, на которые может быть наложено взыскание;

- восстановление возможности реализации арестованных земельных участков в рамках исполнительного производства;

- расширение судебного контроля за действиями и решениями исполнителей.


Законы вступят в силу через 3 месяца со дня их официального опубликования.

Лига

[Дмитрий Федоренко]

 

Реформируется система исполнения судебных решений

Президент Петр Порошенко вечером 2 июля подписал Закон № 1404-VIII «Об исполнительном производстве» и Закон № 1403-VIII «Об органах и лицах, осуществляющих принудительное исполнение судебных решений и решений других органов», принятые 2 июня.

Все себе купили ружья? ;)

[Дмитрий Пупкин]

Все себе купили ружья? ;)

Да

 

PS: Ходят еще слухи, чиновники будут ходить переписывать недвижимость. 

[Дмитрий Федоренко]

Да

 
Ай маладэс!!!
 

PS: Ходят еще слухи, чиновники будут ходить переписывать недвижимость.

ГЫЫЫЫЫЫыы....

[Богдан]

Для тех кому интересно, что измениться и как в исполнительном производстве, а измениться много и кардинально, подготовили таблицу для удобства работы по новым правилам
 

Порівняльна таблиця змін до Закону України "Про виконавче провадження" що наберуть чинності з 05.10.2016

Примечательно

Стаття 26. Початок примусового виконання рішення
Додано:
До заяви про примусове виконання рішення стягувач додає квитанцію про сплату авансового внеску в розмірі 2 відсотків суми, що підлягає стягненню, але не більше 10 мінімальних розмірів заробітної плати, а за рішенням немайнового характеру - у розмірі одного мінімального розміру заробітної плати з боржника - фізичної особи та в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - юридичної особи.

 

Мало того, что установлен судебный сбор в умопомрачительных для многих размерах, так теперь еще и это.

В двух словах.

Только за подачу иска, гражданин оплачивает на сегодня минимальную сумму в размере 552 грн. А с января следующего года - это будет 800 грн.

Если он выигрывает судебный спор, то за подачу исполнительного листа он еще обязан оплатить аванс исполнительного сбора в размере 2% от суммы, но не более 10 минимальных зарплат (на сегодня это 14 500 грн.)

При этом, очень большая вероятность, что пройдя все круги судебно-исполнительной системы и оплатив все эти поборы государства, в результате гражданин останется без предмета спора и ко всему еще, без оплаченных поборов. Например, у должника отсутствуют какие-либо средства, источники, счета , имущество ...

С поднятием размера судебного сбора,  у меня сложилось впечатление, что государство или его правители, делают все, что бы люди не могли обращаться в суды.

Теперь это впечатление почему-то усиливается и обосновывается.